"Українське Різдво: символи, що єднають"

     У передчутті свят ожили давні традиції — теплі, щирі, сповнені світла. На Різдвяних посиденьках учасники клубу «Хобіляндія» керівник Ірина Сенчук з натхненням творили диво власними руками: чарівного дідуха та ніжного ангела. Діти дбайливо вкладали у кожну деталь любов і фантазію. В їхніх руках оживали давні символи Різдва, здавалося, що світло надії стає яскравішим. Коли останній штрих ліг на святкові витвори, у повітрі ніби засвітилася різдвяна зірка - тиха, добра, що веде до тепла й єдності.

    Нехай різдвяне світло веде нас до перемоги, миру і радості, нового щасливого життя для всієї України.

                                                                                       

                                                                                   

                                                        

                                                    

    

                                        

                                                                              

                                           

                                                                                         

          

     Юна  читачка – Марічка Мельничук, подарувала нам щемливу мить, прочитавши вірш Лесі Харчишин про лист дівчинки до Святого Миколая. У дитячому голосі ці рядки звучать особливо і чуттєво. Бажання про мир, повернення татка з війни, тихі ночі та усмішку мами стали головними проханнями до Чудотворця. Щирі слова — це світло, яке наближує нашу перемогу.

        З святом шановні читачі!

        Нехай Миколай Чудотворець принесе нам спокій і ПЕРЕМОГУ!

                                                                               

                                                                                       

         

"Сильні серця України!"

     Збройні Сили України — це сила, що стоїть між нами і війною, щит, який оберігає нашу землю, свободу та право жити під мирним небом. Це мужність тисяч людей, які щодня доводять: Україна непереможна, доки її захищають такі серця. Сьогодні в нашій бібліотеці — особливий день, коли слова «дякую» звучать не формально, а з глибини серця. Ми зустрілися з воїнами Збройних Сил України. Вони — ті, хто бачив темряву війни, але зумів зберегти світло. Ті, хто стояв там, де землею ходив страх, а вони ставали стіною. Ті, хто віддав спокій своїх ночей за тишу наших ранків. Ми слухали їхні історії — мужні, чесні, справжні. І кожне слово було важче за кулю, і світліше за світанок.

    Ми мовчали хвилину за тими, хто мовчить вічність.

    Ми дякували тим, хто повернувся, і тим, хто живе в наших серцях.

    Під оплески ми вітали наших героїв Михайла Греська, Юрія Шерета, Юрія Яновського, Михайла Яніва - нескорених синів своєї землі.

    Висловлюємо щиру подяку керівництву Ланчинської селищної ради Надії Данилюк і Михайлу Мельнику за підтримку та відзнаки для воїнів.

    Дякую ветерану Михайлу Яніву за цінний та щирий подарунок, за увагу, підтримку та добрий знак пошани для нашої бібліотеки. Передана ним дерев’яна фігура захисника — це не просто витвір рук, а символ мужності, сили й незламності українського воїна. Такий подарунок стане важливою частиною нашого простору, нагадуючи всім відвідувачам про відвагу тих, хто боронить Україну.  

    Модератори зустрічі: вчителька Ланчинської гімназії Любов Іванюк, провідний бібліотекар Наталія Яремин.

    Дякую вам, юні читачі, за щиру участь у заході. Ви — надія і світлий паросток нового дня. Ви слухали історії, як заповіт для свого часу, і прийняли їхню істину в серце - ту, що горить вогником пам’яті, вдячності й добра. Хай цей вогонь веде вас до нових знань, сміливих мрій і великих звершень.

    Сьогодні кожен з нас промовив думкою й голосом:

    ДЯКУЄМО!

    Хай наша вдячність стане вам теплом, а наша пам’ять — опорою.

                                                                                     

  

       

                                           

"Біль, який пам'ятаємо через роки"

    Голодомор 1932–1933 років — це не просто трагедія минулого, а відлуння, яке й сьогодні нагадує нам про ціну людського життя, про біль, який пережила Україна. Щороку ми об’єднуємося, щоб сказати: пам’ятаємо. Цьогоріч Ланчинська гімназія разом із дитячою бібліотекою об’єднали свої зусилля, щоб говорити про Голодомор мовою правди, пам’яті та дитячих сердець. У тісній співпраці ми підготували відеоролик, у якому учні зачитали цитати видатних людей про Голодомор — слова, що проймають до глибини душі, зупиняють час і змушують замислитися. Спільна робота педагогів і бібліотекарів допомогла дітям не лише озвучити історичні рядки, а й відчути їхню вагу, вони повинні звучати сьогодні - для кожного з нас і для всієї України. Цей проєкт став маленьким, але важливим кроком у справі збереження історичної правди. Адже коли діти торкаються теми Голодомору, вони вчаться співчуттю, відповідальності й усвідомленню, що трагедії такого масштабу ніколи не мають повторитися.

    Нехай свічка пам’яті горить у наших серцях.

    Нехай правда живе в словах і вчинках.

    Пам’ятаємо — значить не дозволяємо забути!

                                                                                       

"Наш дух не зламати, свободу не вбити!"

Сьогодні в стінах нашої бібліотеки відбулася особлива, щемлива й надзвичайно важлива зустріч. Учні 6-х та 8-х класів Ланчинської гімназії мали нагоду поспілкуватися з очевидицями Революції Гідності — Марією Климко та Марією Яворською, жінками – односельчанками, які бачили Майдан на власні очі, відчували його дух, його біль і його незламну силу.

Модераторами заходу стали: Надія Іваночко вчителька гімназії і Наталія Яремин провідний бібліотекар, які допомогли створити атмосферу щирості та пам’яті. Зустріч розпочалася хвилиною мовчання та спільним виконанням Гімну України — як символ вдячності тим, хто виборював нашу свободу.

Діти прочитали
зворушливі вірші, присвячені Революції Гідності та Героям Небесної Сотні, а також згадали нашого земляка, ланчинця Василя Шеремета, який загинув на Майдані, віддавши життя за гідність і майбутнє України. Його ім’я навіки вписане в історію нашої громади.

У кінці зустрічі учні виготовили паперових ангелів, символів світлої пам’яті, і прикрасили ними пам’ятний знак Героям Небесної Сотні. Біля підніжжя запалали свічки, мов тихі вогники вдячності, що ніколи не згаснуть у серцях наступних поколінь.

Такий день — це не просто урок історії. Це розмова про цінності, які формують нашу націю: свободу, гідність, людяність і пам’ять. Ми дякуємо очевидицям за їхню щиру оповідь, а учням — за увагу, відкритість та вміння берегти пам’ять про героїв.

                                                                               

    

 

                                                                                      

                                                                             

                                       

"Дитячі серця світяться теплом і добротою"

Разом із нашою бібліотекою ми створили особливий простір світла й тепла, аби відзначити День доброти з учнями 4-го класу вчителька Наталія Процюк Ланчинської гімназії. Це був день, коли маленькі серця вчилися великих істин.

Діти переглянули пізнавальне відео про історію свята — і відкрили для себе, що добро має власну історію, традицію й силу, яка об’єднує людей.

А потім ми вирушили у літературну мандрівку сторінками творів Василя Сухомлинського. У оповіданнях «Доброго Вам здоров’я, дідусю» та «Наїлися, встали і пішли» учні вчилися розпізнавати, де заховується добро, а де — байдужість чи зло. Їхні щирі висновки показали: дитяче серце завжди тягнеться до справедливості й чуйності.

Особливо теплим моментом стало відкриття «сердечок доброти» — маленьких паперових скарбничок, у які діти записували свої добрі вчинки. Кожне сердечко мов промінчик, що освітлює шкільний день.

Ми також доповнювали приказки та прислів’я, згадували народну мудрість і переконувалися: у словах наших предків добро завжди займає почесне місце.

Цей день став нагадуванням, що доброта — не просто риса характеру. Це щоденний вибір, маленький крок, промінь, який може зігріти цілий світ.

І наші читайлики вже роблять ці кроки.

                                                                                  

"80 років з любов'ю до дітей та книги!"

     29 жовтня в Івано-Франківській обласній бібліотеці для дітей відбулася надзвичайна подія – святкова академія «Бібліотека. Діти. Майбутнє», присвячена 80-річчю закладу. Це було справжнє свято вдячності, тепла й натхнення, яке об'єднало всіх, хто вже вісім десятиліть несе світло знань наймолодшим читачам. Ми з гордістю долучилися до цієї урочистої події! Нашу бібліотеку представила провідний бібліотекар Наталія Яремин, яка розділила радість свята з колегами та друзями книги.

    Особливою гордістю для нас стало те, що під час академії були відзначені наші талановиті читачі! Хоча вони вже стали студентами й не змогли бути присутніми особисто, їхні імена пролунали як символ нашої великої бібліотечної родини. За підсумками обласного конкурсу дитячої творчості «Мовне перо майбутнього» було видано унікальний збірник дитячих казок та ілюстрацій. Це видання стало справжнім святом дитячого слова й натхнення, адже до нього увійшли найкращі роботи юних авторів Прикарпаття. Із великою радістю повідомляю, що роботи наших читачів – Данила Дроздова та Аліни Косюк – увійшли до цього почесного збірника!

    Це є свідченням того, що в нашій громаді зростає талановита молодь, яка не лише читає, а й сама творить світи.

    Колегам бажаю нових творчих ідей і натхнення, проесійних успіхів, енергії та радості від вашої такої важливої роботи!

    З святом!